ТИМОФІЙ ОЛЕКСІЙОВИЧ САФОНОВ (до 150 -річчя з дня народження)
4 лютого виповнилося 150 років з дня народження відомого українського художника Тимофія Олексійовича Сафонова, творчість якого тісно пов’язана з Кременцем.
Т. О. Сафонов народився в 1873 році на околиці Києва в селянській родині, змалку втратив матір і перебував під доглядом батька. Під час навчання в школі, виявив великі здібності до малювання. Згодом навчався малюванню у школі художника Миколи Мурашка. Закінчивши середню освіту Тимофій Олексійович виїхав до Петербурга і вступив до Академії мистецтв, де на той час викладали І. Ю. Рєпін, А. І. Куїнджі, П. П. Чистяков та ін.
Ще студентом у 1894-1895 роках допомагав В. Васнєцову і М. Нестерову розписувати інтер’єр Володимирського собору в Києві. А 1896 році на Нижньогородському промисловому і сільськогосподарському ярмарку переніс на полотно два ескізи М.Врубеля «Принцеса Мара» і «Микула Селянинович». Своєю оригінальністю ці два панно відразу звернули на себе увагу.
Після закінчення навчання з 1897 по 1902 рік працював у Києві, написав багато етюдів, картин. Заснував свої курси живопису і малювання. В 1902-1903 роках. Т. О. Сафонов разом з відомим художником М. В. Несторовим працював над розписом церкви в грузинському стилі в місті Абастумані на Кавказі.
Працюючи в Києві у 1897-1902 роках, Тимофій Олексійович знайомиться із Ганною Миколаївною Мельниковою, талановитою піаністкою, яка стає його дружиною в 1900 році.
В 1904 році в Кременці відкривається комерційне училище, куди Т. О. Сафонов був запрошений на посаду викладача малювання. Родина, у якій вже були трьох річні доньки-близнята Марія і Ксенія, переїздить у Кременець.
Десять років роботи у Кременці (1904 -1914) були періодом розквіту його творчості. Мальовнича Кременеччина захопила художника . За цей час було написано цілий ряд картин «Бурелом», «Автопортрет», «Гора Бона», «Каплиця на Божій горі», «Болгарин з мавпочкою», «У своєму саду», «Портрет Марусі», «Дедеркальський пейзаж» та ін.
«Думи мої, думи» (1911) полотно написане до Шевченківської річниці було представлене в 1914 році на Всесвітній виставці в Парижі. Його педагогічний талант і організаторські здібності були відзначені. 2 травня 1906 року нагороджений орденом святого Станіслава ІІІ ступеня.
Серед учнів комерційного училища було багато обдарованих, що давало можливість влаштовувати виставки учнівських робіт. На виставках демонструвалися не лише кращі малюнки, а було показано весь шлях до успіху – від перших, ще слабких малюнків, до відмінних робіт на певному етапі навчання. Найбільш обдаровані «комерсанти» приходили займатися додому до Т. Сафонова.
Викладаючи малювання, Тимофій Олексійович проявив себе як талановитий педагог, якого любили, поважали не тільки учні і викладачі училища, але і кременчани. В Кременці він створює курси малювання, де безкоштовно могли навчатися обдаровані діти незаможних батьків, яким був закритий доступ в комерційне училище.
Комерційне училище багато значило для сім’ї Сафонових. Тимофій Олексійович та Ганна Миколаївна дружили з директором Комерційного училища Яковом Васильовичем Яроцьким та його дружиною Євгенією Степанівною. «Це були ласкаві та привітні люди» - згадує донька Марія Тимофіївна. Сім’ї часто збиралися у квартирі Яроцьких вечорами, ходили разом на виступи учнів училища.
На одному з таких виступів Ганна Миколаївна Сафонова почула хор під керівництвом Михайла Вериківського – учня Комерційного училища, зрозуміла його здібності і запропонувала йому займатися не тільки гри на фортепіано, але і теорією музики. Ганна Миколаївна займалася з майбутнім композитором безкоштовно , і підготувала його до вступу в Київську консерваторію, яку закінчила сама.
В цей ще час Тимофій Сафонов стає активним учасником художнього життя цілої країни. В 1910 році в Катеринославі за відмінне викладання був нагороджений похвальною грамотою і золотою медаллю, в 1911 році запрошений на з’їзд Московського товариства викладачів графічних робіт, де демонстрував роботи своїх учнів, за які був нагороджений золотою медаллю, в 1913 році у Києві – великою золотою медаллю, в цьому ж році виступав з доповіддю на з’їзді художників у Петербурзі, йому було присвоєно звання професора.
В 1914 році, коли почалася Перша світова війна родина Сафонових виїжджає з Кременця до Ромен Сумської області, де Тимофій Олексіфович викладав малювання до 1918 року.
З 1919 року і до кінця життя художник проживає у Києві: викладає в Київському інституті народної освіти, Київському педагогічному технікумі імені Пирогова, виступає з лекціями на різних курсах , багато друкується у пресі з питань методики викладання образотворчого мистецтва.
У 1920 році в одній із кімнат своєї квартири Тимофій Олексійович організовує художню студію, куди приходили учні по вихідних днях.
- Саме в майстерні батька, де було завжди людно, - згадує Ніна Тимофіївна, - я познайомилася з його учнем Миколою Івановичем Духновським. Побралися ми у 1935 році.
Микола Іванович – заслужений діяч мистецтв України, професор. Він часто згадує, як ще молодим дванадцятирічним хлопчиком завітав до майстерні художника Сафонова. Він жив бідно, не мав змоги купити пензля , тому відрізав зі своєї пишної зачіски волосся, зробив пензля і прийшов на урок. Дізнавшись про це, Тимофій Олексійович відразу ж подарував кмітливому хлопчикові японського пензля, яким майбутній художник працював ще багато років.
Серед учнів Тимофія Сафонова, крім Миколи Духновського, академік архітектури, лауреат Державної премії, професор Анатолій Добровольський, заслужений будівельник України Сергій Погребов, художник кіностудії ім. Довженка Кирило Бобровников та інші.
Помер професор Т. О. Сафонов 29 травня 1930 року від тяжкої тривалої хвороби.
В нашому місті Тимофій Олексійович залишив по собі добру пам’ять. Кременчанин А. Кривін згадував: « Т. О. Сафонов був одним з тої невеликої кількості людей свого часу, які не відривалися від народу, а намагалися ділитися з ним без корисно своїми знаннями».
Мальовнича Кременеччина захопила художника. Тут бігали по кременецьких вуличках його старші доньки-близнючки Марія і Ксенія та молодша Ніна. Дочки успадкували від батька прекрасний художній смак, адже Марія Сафонова багато років працювала художником костюмером на кіностудії «Мосфільм». А Ніна Духновська майже 30 літ виходила на філармонійну сцену й була ведучою найпрестижніших концертів.
Дякуючи старанням колишнього наукового співробітника музею Маргарити Гецевич, яка довгі роки листувалася із донькам художника Марією і Ніною, у фонди Кременецького краєзнавчого музею були передані фото світлини художника, його робіт, листи, дещо з особистих речей.
Доля художньої спадщини митця сумна. В роки Другої Світової війни в окупованому Києві загинула основна частина картин. Невелика частина його робіт - «Портрет Марусі», «Пейзаж Дедеркальський», «На човні», були передані дочкою Т. О. Сафонова Ніною Тимофіївною Духновською після її приїзду у Кременець в липні 1978 року на запрошення працівників музею. Роботи експонуються в одному із залів музею.
В Кременці на будинку, де знаходилося Комерційне училище 28 травня 1980 року до 50-річчя від дня смерті художника було відкрито меморіальну таблицю Т. О. Сафонову.
До 150-річчя від дня народження художника у Кременецькому краєзнавчому музеї розгорнута виставка по вшануванні пам’яті художника. Запрошуємо кременчан і гостей міста ближче познайомитися з життям і діяльністю митця.
Науковий співробітник
Кременецького краєзнавчого музею
Тетяна ТЕРНОВА
