A A A K K K
для людей з обмеженими можливостями
Кременецька міська громада
Тернопільська область, Кременецький район

Новини податкової

Дата: 22.02.2021 08:51
Кількість переглядів: 12

Через що відмовлять у видачі ліцензії на зберігання пального

 

Відповідно до ст. 15 Закону України від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі – Закон №481) зберігання пального здійснюються суб’єктами господарювання (у тому числі іноземними суб’єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.

Місце зберігання пального згідно зі ст. 1 Закону №481 – це місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

Ліцензія на право зберігання пального видається за місцем розташування місць зберігання пального за заявою суб’єкта господарювання (у тому числі іноземного суб’єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію.

Для отримання ліцензії на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів:

- документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об’єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об’єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення;

- акт вводу в експлуатацію об’єкта або акт готовності об’єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об’єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об’єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального;

- дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Копії таких документів не подаються у разі їх наявності у відкритих державних реєстрах, якщо реквізити таких документів та назви відповідних реєстрів зазначено в заяві на видачу ліцензії на право зберігання пального.

Відповідальність за достовірність даних у документах, поданих разом із заявою, несе заявник.

У разі якщо зазначені документи видані (оформлені) іншій особі, ніж заявник, такий заявник додатково подає документи, що підтверджують його право на використання відповідного об’єкта.

Суб’єкти господарювання, що здійснюють зберігання пального, яке не реалізовується іншим особам і використовується виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, копії зазначених документів не подають. Такі суб’єкти господарювання у заяві зазначають про використання пального для потреб власного споживання чи переробки, загальну місткість резервуарів та ємностей, що використовуються для зберігання пального, та їх фактичне місцезнаходження.

Слід зауважити, що за таким фактичним місцезнаходженням суб’єкт господарювання має повідомити про наявність відповідного об’єкта оподаткування шляхом подання повідомлення за формою №20-ОПП.

Вимагати представлення інших документів, крім зазначених у Законі № 481, забороняється.

Ліцензія на зберігання пального або рішення про відмову в її видачі видається заявнику не пізніше 20 календарних днів з дня одержання зазначених у Законі №481 документів. У рішенні про відмову у видачі ліцензії повинна бути вказана підстава для відмови з посиланням на відповідні норми законодавства.

Акцизний склад згідно з п. п. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) – це приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Підпунктом 212.3.4 п. 212.3 ст. 212 ПКУ встановлено, що особи, які здійснюватимуть реалізацію пального, підлягають обов’язковій реєстрації як платники акцизного податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, постійних представництв, місцем проживання фізичних осіб - підприємців до початку здійснення реалізації пального.

Реєстрація платника податку здійснюється на підставі подання особою не пізніше ніж за три робочі дні до початку здійснення реалізації пального заяви, форма якої затверджена наказом Міністерства фінансів України від 27.11.2020 № 729 «Про затвердження форм заяви про реєстрацію платника акцизного податку з реалізації пального або спирту етилового та/або акцизних складів, акцизної накладної, розрахунку коригування акцизної накладної, заявки на поповнення (коригування) залишку пального, заявки на поповнення (коригування) залишку спирту етилового, Порядку заповнення акцизної накладної, розрахунку коригування акцизної накладної, заявки на поповнення (коригування) залишку пального, заявки на поповнення (коригування) залишку спирту етилового» (далі – заява).

Порядок реєстрації платників акцизного податку та акцизних складів регулюється Порядком електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24 квітня 2019 року №408 «Деякі питання електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового» (далі – Порядок №408).

Пунктом 5 Порядку №408 встановлено, що платники акцизного податку – розпорядники акцизних складів зобов’язані зареєструвати усі акцизні склади в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Згідно з п. 6 Порядку №408 на підставі заяви, що подається для реєстрації особи як платника акцизного податку, здійснюється одночасно реєстрація акцизних складів такого платника.

У разі введення в експлуатацію нових акцизних складів після реєстрації особи як платника акцизного податку платник акцизного податку – розпорядник акцизного складу подає заяву з відміткою про реєстрацію акцизного складу.

У заяві зазначається інформація про всі наявні у розпорядника акцизного складу та введені в експлуатацію акцизні склади із зазначенням кодів адміністративно-територіальних одиниць згідно з Класифікатором об’єктів адміністративно-територіального устрою України. Щодо кожного акцизного складу в заяві зазначається ідентифікатор об’єкта оподаткування, про який надіслано повідомлення відповідно до вимог п. 63.3 ст. 63 ПКУ. Таке повідомлення, за встановленою наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588 «Про затвердження Порядку обліку платників податків і зборів» (далі – Порядок №1588) формою (форма №20-ОПП), подається до контролюючого органу із дотриманням п. 8.4 розд. VIII Порядку №1588.

Підпунктом 6 п. 7 Порядку №408 встановлено, що заява не приймається, якщо щодо акцизного складу, зазначеного в заяві разом з ідентифікатором об’єкта оподаткування, у контролюючому органі відсутнє повідомлення про такий об’єкт оподаткування відповідно до вимог п. 63.3 ст. 63 ПКУ або згідно з таким повідомленням відповідний об’єкт є закритим або не експлуатується розпорядником акцизного складу.

Отже, якщо місце зберігання пального відповідає ознакам акцизного складу, визначеним п. п. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, воно має бути зареєстроване як акцизний склад розпорядником акцизного складу.

Виходячи з зазначеного, підставою для відмови заявнику у видачі ліцензії на зберігання пального є не внесення річної плати за ліцензію, неподання чи подання не в повному обсязі завірених заявником копій документів для отримання ліцензії на зберігання пального, передбачених ст. 15 Закону №481, подання заявником недостовірних даних у документах, поданих разом із заявою на отримання ліцензії.

При цьому акцизний склад має перебувати на обліку у контролюючому органі і про нього як про об’єкт оподаткування повідомлено контролюючий орган (подано повідомлення за формою № 20-ОПП).

 

Підписуйтесь на Telegram-канал Державної податкової служби України https://t.me/tax_gov_ua

Спілкуйся з Податковою службою дистанційно за допомогою сервісу «InfoTAX»

Право на витрати підприємця на загальній системі оподаткування за попередньо оплачену оренду

 

Відповідно до п. 177.2 ст. 177 розд. ІV Податкового кодексу України (далі – ПКУ) об’єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов’язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи – підприємця.

Згідно з п. п. 177.4.4 п. 177.4 ст. 177 ПКУ до переліку витрат, безпосередньо пов’язаних з отриманням доходів, належать, зокрема, інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов’язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 – 177.4.3 п. 177.4 ст. 177 ПКУ, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв’язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов’язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов’язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Оподаткуванню підлягають доходи фізичних осіб-підприємців, які отримані протягом календарного (звітного) року від провадження господарської діяльності (п. 177.1 ст. 177 ПКУ).

Згідно з п. 177.10 ст. 177 ПКУ фізичні особи-підприємці зобов’язані вести облік доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Облік доходів і витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет.

Типова форма, за якою здійснюється облік доходів і витрат, та порядок ведення такого обліку визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Форма Книги обліку доходів і витрат (далі – Книга) та Порядок ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність (далі – Порядок), затверджені наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 №481.

Згідно з п. 8 Порядку у графі 8 «Інші витрати, пов’язані з отриманням доходу» фізична особа – підприємець відображає суму фактично понесених інших витрат, безпосередньо пов’язаних з одержанням доходу, зокрема, витрати на сплату орендних та комунальних платежів, які повинні бути документально підтверджені.

Таким чином, фізична особа – підприємець має право включати до складу витрат суму сплачених протягом календарного (звітного) року орендних платежів, які безпосередньо пов’язані з одержанням доходу, на підставі документального підтвердження факту їх сплати.

З метою приведення у відповідність нормативно-правових актів Міністерства фінансів України до ПКУ та Закону України від 14 липня 2020 року №786-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо функціонування електронного кабінету та спрощення роботи фізичних осіб підприємців», Міністерством фінансів України за участю Державної податкової служби України розроблений проєкт наказу «Про затвердження типової форми, за якою здійснюється облік доходів і витрат фізичними особами-підприємцями, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність та Порядок її ведення» (далі – Проєкт), яким передбачено затвердження типової форми, за якою здійснюватиметься облік доходів і витрат, та порядку ведення такого обліку для відповідних категорій самозайнятих осіб, а також втрату чинності Наказом №481. До набрання чинності Проєктом, фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, у тому числі новостворені, на підставі первинних документів можуть продовжувати/вести облік доходів і витрат у Книгах обліку доходів і витрат за попередньо визначеною формою, затвердженою Наказом №481, без реєстрації у контролюючому органі за місцем свого обліку.

 

Ви запитували на «гарячій лінії»

В нинішній час значна кількість громадян мають житло в одному населенному пункті, а фактично проживають за іншими адресами, це може бути за місцем роботи чи навчання, ведення бізнесу. До якого податкового органу в такому випадку подається декларація про майновий стан і доходи?

 

Фізична особа, яка має обов’язок чи право на подання декларації, подає таку декларацію за звітний податковий період у встановлені Податковим Кодексом України строки до контролюючого органу за своєю податковою адресою.

Що таке податкова адреса? Податкова адреса платника податків-фізичної особи – це місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Це передбачено статтею ст. 45 Податкового кодексу.

Зауважимо, що платник податків-фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси. 

Якщо платник податку проживає не за місцем реєстрації (прописки) – декларація подається до контролюючого органу за податковою адресою, тобто за місцем реєстрації згідно з паспортними даними.

Якщо фізична особа знята з реєстрації за однією адресою, але ще не зареєстрована за іншою, буває і таке, – тоді декларація подається до податкового органу за попередньою податковою адресою.

Підписуйтесь на Telegram-канал Державної податкової служби України https://t.me/tax_gov_ua

Спілкуйся з Податковою службою дистанційно за допомогою сервісу «InfoTAX»

 

Для місцевих бюджетів малий бізнес сплатив майже 81 млн грн єдиного податку

 

Понад 80,9 млн грн єдиного податку сплатили до місцевих бюджетів Тернопільщини суб’єкти господарювання, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, у січні 2021 року.

Більш ніж половину надходжень від єдиного податку сплатили приватні підприємці. У січні цього року вони перерахували до місцевих скарбниць 1,9 млн грн, що на 4,2 млн грн більше, ніж торік у січні.

Юридичні особи поповнили бюджети, сплативши 7,3 млн грн єдиного податку. Від них приріст надходжень до очікуваних склав 292,6 тис. грн або плюс 4,2 відсотка.

Від суб’єктів господарювання, які перебувають на фіксованому податку, а це четверта група спрощеної системи оподаткування, до бюджетів надійшло 27,7 млн грн єдиного податку.

 


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь