A A A K K K
для людей з обмеженими можливостями
Кременецька міська громада
Тернопільська область, Кременецький район

Про сплату земельного податку громадянами Кременецька ОДПІ нагадує, що фізичні особи (громадяни) несуть відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов’язання, та якщо вони протягом 60 днів з дня вручення по

Дата: 30.05.2018 15:44
Кількість переглядів: 215

Про сплату земельного податку громадянами

 

Кременецька ОДПІ нагадує, що фізичні особи (громадяни) несуть відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов’язання, та якщо вони протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення не сплачують узгоджену суму грошового зобов’язання з плати за землю, такі платники податків притягуються до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Разом з тим, на суму податкового зобов’язання з плати за землю, не сплаченого протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення, нараховується пеня у порядку, визначеному ст. 129 Податкового кодексу України.

 

Оподаткування прибутку нерезидента

 

Відповідно до п. п. 14.1.193 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) постійне представництво – це постійне місце діяльності, через яке повністю або частково проводиться господарська діяльність нерезидента в Україні, зокрема: місце управління; філія; офіс; фабрика; майстерня; установка або споруда для розвідки природних ресурсів; шахта, нафтова/газова свердловина, кар’єр чи будь-яке інше місце видобутку природних ресурсів; склад або приміщення, що використовується для доставки товарів, сервер.

З метою оподаткування термін «постійне представництво» включає будівельний майданчик, будівельний, складальний або монтажний об’єкт чи пов’язану з ними наглядову діяльність, якщо тривалість робіт, пов’язана з таким майданчиком, об’єктом чи діяльністю, перевищує шість місяців; надання послуг нерезидентом (крім послуг з надання персоналу), у тому числі консультаційних, через співробітників або інший персонал, найнятий ним для таких цілей, але якщо така діяльність провадиться (в рамках одного проекту або проекту, що пов’язаний з ним) в Україні протягом періоду або періодів, загальна тривалість яких становить більш як шість місяців, у будь-якому дванадцятимісячному періоді; резидентів, які мають повноваження: діяти від імені виключно такого нерезидента (проведення переговорів щодо суттєвих умов та/або укладення договорів (контрактів) від імені цього нерезидента), що призводить до виникнення у цього нерезидента цивільних прав та обов’язків; та/або утримувати (зберігати) запаси товарів, що належать нерезиденту, із складу яких здійснюється поставка товару від імені нерезидента, крім резидентів, що мають статус складу тимчасового зберігання або митного ліцензійного складу.

Постійним представництвом не є використання будівель або споруд виключно з метою зберігання, демонстрації або доставки товарів чи виробів, що належать нерезиденту; зберігання запасів товарів або виробів, що належать нерезиденту, виключно з метою зберігання або демонстрації; зберігання запасів товарів або виробів, що належать нерезиденту, виключно з метою переробки іншим підприємством; утримання постійного місця діяльності виключно з метою закупівлі товарів чи виробів або для збирання інформації для нерезидента; направлення у розпорядження особи фізичних осіб у межах виконання угод про послуги з надання персоналу; утримання постійного місця діяльності виключно з метою провадження для нерезидента будь-якої іншої діяльності, яка має підготовчий або допоміжний характер.

Постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи із джерелом походження з України або виконують агентські (представницькі) та інші функції стосовно таких нерезидентів чи їх засновників, є платниками податку на прибуток - нерезидентами (п. п. 133.2.2 п. 133.2 ст. 133 ПКУ).

Підпунктом 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 ПКУ встановлено, що постійне представництво нерезидента, що здійснює на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у п. п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 ПКУ, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.3 - 141.4.6 та 141.4.11 п. 141.4 ст. 141 ПКУ) їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Згідно з п. п. 141.4.7 п. 141.4 ст. 141 ПКУ суми прибутків нерезидентів, які провадять свою діяльність на території України через постійне представництво, оподатковуються в загальному порядку. При цьому таке постійне представництво прирівнюється з метою оподаткування до платника податку, який провадить свою діяльність незалежно від такого нерезидента.

Якщо нерезидент провадить свою діяльність в Україні та за її межами і при цьому не визначає прибуток від своєї діяльності, що ведеться ним через постійне представництво в Україні, сума прибутку, що підлягає оподаткуванню в Україні, визначається на підставі складення нерезидентом окремого балансу фінансово-господарської діяльності, погодженого з контролюючим органом за місцезнаходженням постійного представництва, з урахуванням вимог, визначених ст. 39 ПКУ.

При неможливості визначити шляхом прямого підрахування прибуток, отриманий нерезидентами з джерелом його походження з України, оподатковуваний прибуток визначається контролюючим органом як різниця між доходом та витратами, визначеними шляхом застосування до суми отриманого доходу коефіцієнта 0,7, з урахуванням вимог, визначених ст. 39 ПКУ.

 

Алкогольні напої та тютюнові вироби: вимоги для місць зберігання

 

Відповідно до частини тридцять сьомої ст. 15 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (далі – Закон №481) зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється в місцях зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, внесених до Єдиного державного реєстру місць зберігання (далі – Єдиний реєстр), незалежно від того, кому належить таке місце зберігання, або того, за заявою якого суб’єкта господарювання таке місце зберігання було внесено до Єдиного реєстру.

Нагадаємо, що місце зберігання – це, зокрема, приміщення, яке використовується для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, відомості про місцезнаходження якого внесені до Єдиного реєстру.

При цьому для внесення місць зберігання до Єдиного реєстру суб’єкту господарювання необхідно мати ліцензію на відповідний вид діяльності (роздрібну або оптову торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами) та документи, що підтверджують право користування приміщенням.

Відповідно до Національного стандарту України «Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять ДСТУ 4303:2004» склад товарний – це відокремлене та спеціально обладнане приміщення (будівля), призначене для здійснювання складських операцій — приймання, зберігання, сортування, готування до продажу, комплектування партій товару і відпускання споживачам, а складська площа – сума площ приміщень, призначених для приймання, зберігання, сортування, фасування, готування до продажу, комплектування та видавання товарів.

Вимоги до місць зберігання роздрібних партій алкогольних та тютюнових виробів визначено Правилами роздрібної торгівлі алкогольними напоями, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 30 липня 1996 року №854 (далі – Правила №854) та ДСТУ ГОСТ 3935:2004 «Сигарети. Загальні технічні умови» (далі - ДСТУ), Правилами роздрібної торгівлі тютюновими виробами, затвердженими наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 24.04.2002 №218 (далі – Правила №218).

Так, приміщення, де зберігаються алкогольні напої, повинні відповідати вимогам нормативно-правових актів з питань охорони праці, здоров’я та навколишнього природного середовища, протипожежної безпеки, а також санітарних норм і правил. Місця зберігання алкогольних напоїв повинні добре вентилюватися, не мати стороннього запаху, бути непроникними для прямих променів світла, обладнані охоронною сигналізацією.

ДСТУ та пунктами 15 та 16 Правил №218 встановлено, що приміщення для зберігання тютюнових виробів повинні бути сухими, чистими, з відносною вологістю повітря 60 (±10) відсотків. Підлога у приміщенні повинна бути на висоті не менше 50 см від рівня землі. Ящики з тютюновими виробами повинні розміщуватися на піддонах, брусках або інших конструкціях (пристроях) на висоті не менше ніж 10 см від підлоги з проміжками для циркуляції повітря в штабелях висотою, що унеможливлює деформацію нижнього ящика. Відстань від штабеля до джерела тепла та стін повинна бути не менше 1 м.

Не допускається зберігання тютюнових виробів в одному приміщенні разом із продуктами, що швидко псуються, та товарами, що мають запах та властивість самим вбирати запах.

Водночас відповідно до частини другої ст. 17 Закону №481, при зберіганні алкогольних напоїв або тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру, до суб’єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у розмірі 100 відсотків вартості товару, який знаходиться в такому місці зберігання, але не менше 17000 гривень.

Фахівці Кременецької ОДПІ вчергове звертають увагу на питання легалізації заробітної плати та офіційного працевлаштування

            Неодноразово працівники Кременецької ОДПІ інформують про недоліки отримання заробітної плати у «конвертах», однак деякі робітники іноді свідомо погоджуються на пропозицію роботодавців отримувати неофіційну зарплату, нерозуміючи, що таким чином вони обкрадають не державу, а себе. Їх фактична зарплата значно відрізняється від тієї, яка записана у відомості. Ця різниця з’ясовується тоді коли людині необхідна довідка про отримані доходи для пред’явлення в Пенсійний фонд при оформленні пенсії.

            Отримуючи «тіньову зарплату» працівник позбавляє себе багатьох соціальних гарантій:

гарантованого розміру заробітної плати;

права на оплачувану відпустку, відпустку в зв’язку з вагітністю та пологами;

права на оплату лікарняного;

права на допомогу по безробіттю;

права на соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві й професійних захворювань;

права на зарахування виробничого стажу;

права на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування в старості;

права на пенсійні виплати у майбутньому.

            Суб’єктам господарювання фахівці ДФС нагадують, що використання нелегальної робочої сили, не оформлення трудових відносин з найманими працівниками- це порушення трудового законодавства, яке передбачає адміністративну, фінансову та кримінальну відповідальність.


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Дякуємо!

Ваш голос було зараховано

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь